Гроші повинні приносити гроші. В іншому випадку вони лише знецінюються з кожним днем, приносячи масу прикростей. На підприємстві з великим капіталом вирішенням проблеми займаються спеціальні люди — інвестиційні менеджери.
Інвестування — це вкладення капіталу з розрахунком отримати дохід у майбутньому.
Володіння грошима, завжди зобов’язувало шукати їм застосування, щоб гроші працювали, приносили прибуток, а не лежали без діла. Історію інвестування можна датувати моментом усвідомлення, що гроші під матрацом — невигідно, і рішенням вкласти ці їх у розвиток нової справи (пустив Чи в оборот в якості позики або куди простіше купити золотий злиток). Очевидно, що чим більший капітал можна помістити в проект — тим на більший прибуток можна розраховувати. Невеликі внески приватних володарів можуть дати сумарно потужний інвестиційний ресурс, який не тільки забезпечить прибуток вкладникам, а й реалізує істотне зростання економіки.
Коли вкладників стає все більше, складно домогтися єдиної думки в управлінні грошовим потоком, яке потребує аналізу ситуації на ринку, оцінки можливих ризиків, а також вироблення єдиної стратегії. Ніхто з інвесторів не хоче опинитися в положенні Буратіно, який в надії виростити грошове дерево, просто зарив свої монетки в землю, втративши, таким чином, їх назавжди. Коли управлінням фінансами та прийняттям рішень займаються самі вкладники — це малоефективно: погляди на прибутковість проекту можуть розходитися, так само як і оцінка ситуації, що склалася. Оптимально це доручити цю справу професіоналові — інвестиційному менеджеру.
Інвестиційний менеджер — хто це?
Завдання інвестиційного менеджера — аналіз можливих напрямків, об’єктів для вкладення коштів і вибір найбільш оптимальних варіантів з урахуванням всіх можливих ризиків і передбачуваної прибутковості.
Спеціалізацій у сфері інвестиційного менеджменту предостатньо. Конкретизація діяльності залежить від того, в який сегмент ринку проводиться інвестування. І за кожною відкритою вакансією можуть ховатися різні вимоги і посадові обов’язки. Але незалежно від роду діяльності та області докладання зусиль, спільними для всіх менеджерів у сфері інвестицій залишаються завдання забезпечення прибутку компанії-роботодавця. Для досягнення цієї мети кошти можна вкладати у фінансові активи (цінні папери: акції, облігації та ін.), Нефінансові активи (дорогоцінне каміння, метали), матеріальні активи (нерухомість), нематеріальні цінності (наукові розробки).
Управління активами, в якому б напрямку воно не здійснювалося, складається з двох основних етапів. Перший: аналіз поточної ситуації, оцінка активів, прогнозування передбачуваного доходу і можливих ризиків. На другому етапі відбувається власне дію відносно інвестиційних коштів або об’єктів інвестицій. Так, якщо мова йде про так званий «портфельному менеджменті» (формування і управління портфелем цінних паперів) в роботі буде задіяно кілька фахівців. Аналітик, який повинен проаналізувати поточний і передбачуване стан ринку, портфельний менеджер, на підставі інформації, наданої аналітиком, який приймає рішення про доцільність тих чи інших дій (купівля нових акцій, продаж наявних паперів) і трейдер, безпосередньо здійснює операції на ринку. В процесі бере участь і «група підтримки» — юристи, фахівці бек-офісу, бухгалтери. Номенклатура професій і спеціалізація працівників, задіяних в управлінні інвестиціями, може бути досить різноманітна. Так, якщо мова йде про вкладення в сферу нерухомості, роль інвестиційного менеджера виконує професійний ріелтор, який зможе дати максимально точну оцінку стану справ на ринку нерухомості і спрогнозувати доцільність вкладення коштів в той чи інший об’єкт.
Знання — сила
На перший погляд може здатися, що успішність інвестиційного менеджера — це лише справа успішності або наслідок хорошою інтуїції. Як інакше можна пояснити той факт, що одному менеджеру вдається вибирати більш успішні проекти, ніж ті, в які вкладають гроші інші? Насправді все набагато складніше. Робота інвестиційного менеджера — це не тільки і не стільки інтуїція. Фахівець, який має намір побудувати успішну кар’єру в сфері інвестування, повинен володіти великим масивом знань (теорія інвестиційного менеджменту, бухгалтерський облік, макро- та мікроекономіка, принципи технічного та фундаментального аналізу, математичне моделювання і статистика, відповідні законодавчі та нормативні акти та багато іншого). Розроблено теорії, на основі яких створені методики розрахунку ризиків і прибутковості вкладення грошових коштів, оптимізації інвестування, оцінки ефективності інвестиційних проектів. Без цих знань, розрахунків та постійного аналізу інвестор ніколи не зможе добитися позитивних результатів. Діяльність у цій сфері — постійна робота з великим масивом інформації. Менеджер повинен вміти її зібрати, проаналізувати, намітити стратегію і скласти план своїх дій. Його завдання — оцінити ефективність програм та інвестиційних проектів, прийняти адекватне інвестиційне рішення і довести його до успішного виконання.
Де можна отримати знання, необхідні для роботи?
Освіта у сфері економіки і фінансів можна отримати в Київському економічному університеті (колишній Інститут народного господарства), Національному Університеті імені Тараса Шевченка (економічний факультет), Києво-Могилянської академії (факультет економічних наук), Донецької державної академії управління (факультет менеджменту у невиробничій сфері) , Харківському (економічний факультет) та Одеському економічному університетах.
Освіту за спеціальністю «управління фінансами» (financial management), отримане в західних бізнес-школах, цінується набагато вище вітчизняного.
Втім, якщо у вас вищу математичну, цілком можете спробувати себе в інвестиціях: після теорії диференціальних рівнянь та інших премудростей математичного факультету формули розрахунку прибутковості інвестування здадуться сущими дрібницями. А спеціальні знання отримаєте, якщо пощастить і вас приймуть стажистом в інвестиційну компанію.
Крок за кроком
Навіть маючи профільну спеціальність і диплом престижного навчального закладу, немає гарантій, що вас візьмуть на роботу з розпростертими обіймами, а тим більше довірять приймати важливі рішення і розпоряджатися великими сумами.
Зазвичай про побудову кар’єри студенти починають замислюватися ще на третьому-четвертому курсах. Вибирають інвестиційну компанію або банк і намагаються влаштуватися практикантами хоча б на час канікул. Основна робота стажистів — «принеси — подай — розсортуй»: заповнення баз даних, допомога фахівця компанії в поточних питаннях, які не потребують кваліфікації та відповідальності. Та й оплата на такій позиції (якщо взагалі передбачається) — мінімальна. Зате є можливість придбати найцінніше — досвід.
Після практики (звичайно, за умови, що ви залишили про себе гарне враження) можна влаштуватися в ту ж компанію на посаду молодшого (junior) менеджера. Якщо на цю позицію претендуватимуть два кандидата, практикант, добре зарекомендував себе, і фахівець з боку — швидше за все, перевагу віддадуть перше, вже встиг ознайомитися з діяльністю даної компанії або інвестиційного банку. Тому стажування під час канікул — справа хоч і не обов’язкова, але вкрай корисне і значно полегшує подальше працевлаштування.
У порівнянні з практикантами, молодший менеджер — більш серйозна і відповідальна позиція. Напрямок роботи залежить від того, до кого саме працівник йде «молодшим»: до аналітика, портфельному менеджеру або трейдеру.
Кар’єрного «стелі» в даній галузі практично не існує. З позиції менеджера можна просунутися до посади директора напрямку, потім ще вище — стати керуючим директором інвестиційної компанії або інвестиційного банку. Залежно від політики керівництва, успішного директора можуть запросити стати партнером — власником невеликої частки акцій компанії. Особливо такий підхід популярний на Заході. Вважається, що фахівець набагато більше зацікавлений в успіху підприємства, коли від цього безпосередньо залежить його особистий дохід.
Набравшись досвіду і підкопів зв’язків, заробивши стартовий капітал, можна відкрити свій інвестиційний банк. Втім, іноді пропозицію про співпрацю від великої зарубіжної інвестиційної компанії виявляється набагато цікавіше.
Терміново потрібен …
Вимоги роботодавців до претендентів в даній галузі досить стандартні:
вища освіта (економічна або математична);
знання законодавства в області інвестицій, управління активами;
знання теорії інвестування, фінансової математики та фінансового аналізу:
практичні навички роботи на ПК;
гарне знання англійської мови.
Обов’язкове додаткова вимога — досвід роботи в конкретному напрямку інвестування. А також досвід організації тих чи інших інвестиційних проектів, проведення операцій та управління грошовими коштами.
Пошук роботи в сфері інвестицій не обмежується вивченням оголошень про працевлаштування. Навіть якщо зацікавила вас компанія не опублікувала оголошення про пошук співробітника — це не означає, що ви не можете спробувати влаштуватися працювати. Багато великі організації не публікують на сайтах списки вакансій, а просто пропонують всім бажаючим надсилати свої резюме. І тут вже ймовірність отримання цікавої пропозиції про співпрацю буде залежати тільки від того, наскільки вам вдасться обґрунтувати своє бажання працювати саме в даній компанії і зацікавити керівництво у співпраці з вами.
Робота інвестиційного менеджера пов’язана з постійним розвитком і самоосвітою. У його полі зору — компанії з різних сфер і напрямків діяльності, що допомагає досконально розібратися, як влаштований будь-який бізнес в принципі. Постійне спілкування з новими людьми, рішення нетривіальних завдань робить цю роботу динамічною і дуже цікавою. А додає задоволення азарт і драйв від вдалої угоди або вкладення. Загалом, нудно на такій роботі не буде.
робота співробітник персонал 